Проєкт "Завжди поруч".

Проєкт "Завжди поруч"

Війна є значним стресом для усіх, проте найбільш уразливою категорією є діти. Виживання дитини за цих умов, стабілізація її психоемоційного стану значною мірою залежить від дорослих. Чим меншою є дитина, то більшої допомоги від дорослих вона потребує в «опрацюванні» стресових ситуацій. Важливо, щоб педагоги були обізнані щодо того, якою має бути підтримка дитини у стресовій ситуації. Це потребує, щоби педагоги володіли знаннями щодо того, що таке стрес, травма, якими можуть бути реакції дітей на травмуючі події, як надати першу психологічну допомогу дитині чи дорослому, що зазнали впливу сильних стресорів.

Тема «Як не згоріти на роботі»

Мета: усвідомлення педагогами власних ресурсів та їх використання для профілактики професійного вигорання; оволодівання антистресовими техніками.

І етап – «Потурбуйся про себе».

Техніка для заспокоєння «Замок».

Мета: сприяти емоційній стабілізації педагогів.

Щоб зняти напругу, заспокоїтися, зосередитися і швидко відновити психоемоційну рівновагу, необхідно сісти на стілець, схрестити ноги. Потім 8 схрестити руки, поклавши зап’ясток правої руки на зап’ясток лівої руки, після чого з’єднати пальці в замок. Вивернути з’єднані в замок руки перед грудьми «навиворіт». Дивитися прямо, погляд вгору, кінчик язика притиснутий до верхнього піднебіння (можна на вдиху притискати до твердого піднебіння кінчик язика, розслаблюючи його на видиху). Посидіти в цій позі 1-5 хвилин до появи позіхання або до відчуття достатності. Цей прийом (його можна виконувати також стоячи або лежачи) тільки на перший погляд здається простим.

При цьому досягається об’єднання емоцій і процесів мислення (посилення міжпівкульної інтеграції), приводячи до найбільш ефективної роботи (навчання) і реагування на події. По закінченню вправи педагогам пропонується дати відповідь на питання, як вони себе почувають.

ІІ етап – Інформування та оволодіння технікою «Аналіз ситуації».

Однією з причин професійного вигорання є накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Яких необхідно вжити заходів щодо профілактики емоційного вигорання на роботі? Можна або пристосувати себе до роботи – що означає розвиток у себе таких рис, якостей, характеристик, які б допомагали здійснювати професійну діяльність без ризику вигорання. До таких навичок можна віднести професійну та особистісну рефлексивність, навички тайм-менеджменту, відновного спілкування, пошуку ресурсів та психоемоційної стабілізації, організації освітнього процесу в ситуації війни тощо. Ще один спосіб уникнути вигорання на роботі – пристосувати роботу до себе – зміна умов праці та/або місця роботи.

Сьогодні ми зупинимося саме на розвитку власних навичок, які допомагають знизити рівень напруги у стресовій ситуації, за рахунок зміни ставлення до неї. Однією із причин виникнення емоційного вигорання є наша схильність «глобалізуати» значення неприємних подій для себе, свого життя. Наступна вправа допоможе навчитися оцінювати реальну значимість тієї чи іншої події для життя, необхідність витрачати власну енергію та ресурси на її розв’язання.

Вправа «Аналіз ситуації».

Мета: зміна ставлення до стресової ситуації шляхом її аналізу.

Подумайте і згадайте останню стресову ситуацію, яка трапилася з вами на роботі, згадайте почуття, що ви відчували тоді. А тепер поставте собі наступні запитання:

1. Чи насправді це така велика проблема?

2. Чи становить те, що сталося, реальну загрозу для мене та мого благополуччя?

3. Чи дійсно це гірше, ніж те, що вже було зі мною раніше?

4. Чи здаватиметься це мені таким же важливим через 2 тижні?

5. Чи варте це того, щоб так переживати і витрачати свою енергію?

6. Які наслідки події можливі і як я можу з ними впоратися?

Аналіз ситуації за означеними питаннями дозволяє більш об’єктивному її сприйняттю та адекватному реагуванню на неї. Збереження власної енергії дозволить скерувати її на дійсно важливі проблеми, які варті нашої уваги.

«Як позбутися некорисних думок»

Мета: зниження рівня впливу негативних думок на особистість, формування навичок позитивного мислення.

І етап – «Потурбуйся про себе».

Релаксація.

1. Уявіть, що ви підносите долоні до теплої води, відчуйте її температуру та зосередьтеся на відчуттях у долонях. Які вони?

2. Уявіть, як ваші руйнуючі, сумні чи тривожні думки пливуть у трубопровід разом з водою.

3. Переключіть вашу уяву на холодну воду. Відчуйте, що змінилося? Які відчуття?

4. Поверніться до теплої води. Що змінилося? Які відчуття?

5. Повторюйте допоки не відчуєте спокій.

Цю техніку можна виконувати з реальної теплою і холодною водою.

ІІ етап – Інформування та оволодіння технікою «Трамвай».

Наші думки і те, що ми говоримо собі, можуть змусити нас почуватися краще або гірше. Думки можуть як допомогти нам, так і підірвати нашу віру у себе. Не існує безслідних думок, усі вони впливають на наші фізіологічні системи: звужують або розширюють судини, затримують діяльність органів травлення, порушують сон, призводять до хвороби серця. Неможливо прослідкувати всю різноманітність відповідних реакцій. Погані думки, горе, злість, роздратування, жах, скарги, сумнів – все це призводить до ослаблення організму, а протягом тривалого часу – до серйозних захворювань. Якщо ми віримо, що зможемо упоратися зі стресовою ситуацією, досягти успіху в роботі, особистих справах, то чарівним чином притягуємо до себе позитивний результат. Людина, яка працює зі своїми думками, поступово формує позитивне мислення, що дозволяє частіше помічати в житті хороше і, як наслідок, досягати успіху.

Техніка «Трамвай».

Мета: розвиток навичок відпрацювання негативних думок, підвищення стресостійкості.

Кроки техніки.

1. Коли ви відчуваєте стрес та тривогу, задайте собі питання: «Про що я зараз думаю?» (позначте ці думки).

2. Як тільки визначили думки, які викликають у вас стрес та тривогу, назвіть їх: «У мене є думки, що…». Наприклад, «У мене є думки, що я втрачу роботу й не зможу знайти нової».

3. Далі уявіть, що ви стоїте на зупинці, до якої під’їхав трамвай і в уяві «посадіть» ці думки в нього.

4. Трамвай від’їжджає, але ви не сідаєте в нього, а кажете собі: «Це не мій трамвай» і спостерігаєте, як він їде далі.

5. Переключаєте свою увагу на щось корисне та важливе для вас «тут і тепер».

Якщо ви не будете переключати увагу на важливу та корисну діяльність, то її займуть знову ті думки, які ви посадили у той трамвай.

Кожного разу, як думки повертаються, повторюйте попередні кроки.

«Як говорити про складні речі з дітьми: розмова про війну»

Мета: розвивати вміння педагогів говорити з дітьми на складні теми та знаходити ресурси для відновлення емоційного стану.

І етап – «Потурбуйся про себе».

Вправа «Розслабляємося та концентруємося».

Мета: навчитися швидко справлятися з психоемоційним та м’язовим напруженням.

Сядьте зручніше та виконайте кілька простих вправ.

1. Зробіть глибокий повільний вдих, відчуйте, як живіт та грудна клітина наповнюються повітрям. Повільно порахуйте до чотирьох та починайте так само повільно видихати. Повторіть вправу 3-4 рази.

2. Спробуйте відчути всі м’язи свого тіла. Зосередьтеся на власних відчуттях. Чи немає десь, у якійсь частині тіла, напруження? Якщо ви відчуваєте, що, наприклад, права рука надто напружена, то спробуйте почергово напружувати та розслабляти м’язи (спочатку біцепс, потім передпліччя, кисть). Спробуйте відчути власне тіло та як воно розслабляється.

3. Озирніться довкола та уважно огляньте приміщення, в якому знаходитеся. Сконцентруйтеся на всіх предметах зеленого кольору та як слід запам’ятайте їх. Із чим асоціюється у вас зелений колір? Наприклад, із весняною травичкою. Заплющте очі та уявіть, що ви складаєте всі ці предмети, один за одним, у кошик, що стоїть на зеленій галявині. Щось пропустили? Ще раз уважно огляньте приміщення та повторіть вправу. Вона допоможе сконцентруватися та раціонально сприймати обставини.

ІІ етап – Інформування та знайомство з правилами розмови з дітьми про неприємні події.

Зазвичай діти, навіть дуже маленькі, знають, що відбувається довкола них, отримуючи інформацію з розмов між дорослими, телевізійних новин, або ж самі є очевидцями подій. Війна може викликати сильне почуття страху, збентеження у дітей, яким важко повністю усвідомити, що відбувається.

Саме тому говорити про реалії життя у воєнних умовах важливо навіть з маленькими дітьми. У першу чергу, варто вислухати дитину, з’ясувати, що її непокоїть, відповісти на запитання. У розмові слід надавати правдиву інформацію відповідно до віку, досвіду та здатності усвідомити сказане. Потрібно переконати дитину, що вона захищена і може почуватися безпечно. Крім того, у будь-якому віці вкрай важливо знати, що люди навколо допомагають один одному, тому корисно розповідати історії з прикладами проявів доброти, турботи, підтримки, волонтерства.

Як говорити про війну з дошкільнятами:

• Розмовляти з малюками необхідно терпляче та врівноважено, щоб передати їм відчуття спокою та безпеки.

• Подавати інформацію про війну корисно у вигляді казки, використовуючи різноманітні сюжети й алегорії, які передаватимуть ситуацію, що склалася.

•Якщо ж дитина не хоче про це говорити, необхідно запевнити її, що ви завжди готові до розмови, коли вона відчує у ній потребу.

Як говорити про війну з дітьми 6-10 років:

•Важливо допомагати дитині впоратися з емоціями, що виникли від почутого чи побаченого.

•Слід відповідати саме на поставлене запитання, дбаючи про те, щоб відповіді були простими і не перевантаженими зайвими деталями.

•Доцільно ділитися своїми думками, почуттями, цікавитися точкою зору дитини.

Як говорити про війну з підлітками:

•Важливо задовольняти потребу в обговоренні новин, пов’язаних із подіями війни, якщо підлітки цікавляться ними.

•Варто допомагати визначити надійність та достовірність новинних ресурсів та ознайомити підлітка з принципами фактчекінгу.

• Необхідно заохочувати тінейджерів ділитися своїми думками та ставити запитання.

•Важливо бути відвертими: якщо відповіді на запитання немає – визнати це і спробувати знайти потрібну інформацію.

Звичайно, розмови про війну сприяють не найкращому настрою, тому можна виконати вправу, яка заспокоїть.

Вправа «Таємний тамппінг».

Мета: зниження рівня тривожності, нормалізація емоційного стану.

Таппінг (від англійського – «tap») означає «постукування».

Робочою областю для цієї вправи є останні фаланги пальців на правій та лівій руках. Натискаючи великим пальцем на фаланги, ми стимулюємо нервові закінчення. Ці імпульси пригнічують активність амигдали (або ж мигдалеподібного тіла) – мозкового центру, який відповідає за тривожність.

Цей вид таппінгу називають таємним тому, що його можна виконувати в будь-якій обстановці, не привертаючи зайвої уваги. Повторювати цю вправу можна стільки, скільки потрібно і в будь-який час, відчувши тривогу або інші неприємні емоції.

Практичний кейс «Мої тривожні думки».

Мета: опрацювання власного тривожного досвіду учасників, вчити шукати можливості для розвитку, трансформації і шляхів зниження тривожності.

Обладнання: аркуші паперу А-4, ручки.

Час: 30хв.

Алгоритм роботи:

Учасникам пропонується пропрацювати власні тривожні думки, заповнивши таблицю (для аналізу обрати одну ситуацію з власного життєвого досвіду).

Для заповнення останнього стовпчика можна використати допоміжні запитання. Запитуйте себе про думку, що викликає тривогу:

 Наскільки я вірю цій думці?

 Які докази підтверджують правильність цієї думки?

 Чи є будь-які докази, що думка невірна?

 Які наслідки моєї віри в цю думку?

 Як я можу по-іншому думати про цю ситуацію?

 Яка думка може мене підтримати?

 Як раніше закінчувалися подібні ситуації?

Коло обговорення: Що змінилося в моєму ставленні до ситуації, що викликає тривогу?

Рефлексія: як ви почуваєте себе тут і зараз по завершенню вправи?

Чергова зустріч з педагогами відбулася на тему "Діти в інтернеті"

Так само як батьки не дозволяють дітям гуляти одним у незнайомих місцях, так само вони не повинні дозволяти їм працювати в інтернеті без догляду. У дошкільному віці найважливішою потребою дитини є спілкування, завдяки якому вона засвоює соціальний досвід. Стосунки з дорослими та однолітками формують особистість. Спілкування відіграє важливу роль у житті дитини,адже саме так вона набуває досвід співпраці, взаєморозуміння і формує повагу до інших людей. Потреба в зовнішніх враженнях сприяє розвитку пізнавальних здібностей та уяви. Діти цього віку намагаються виявляти самостійність і розширювати знання про оточуючий світ. Задаючи нескінченні питання, дитина, перш за все, хоче чути відповіді на них. Неуважне ставлення з боку дорослих може стати причиною появи впертості, неслухання і негативізму. Тому якщо ви не хочете, щоб важливу інформацію дитина дізналася з неперевірених джерел (у тому числі, з інтернету), приділяйте більше уваги своїй дитині. Провідною діяльністю дошкільників є гра. Саме тому діти дуже люблять грати, зокрема, в комп’ютерні ігри. Незважаючи на користь ігор, особливо розвивальних та навчальних, слід пам’ятати, що частка розважальних ігор у житті дитини не повинна перевищувати, оскільки це може викликати нерівномірність розвитку, затримку формування готовності до навчання і навіть спричинити комп’ютерну залежність. У дошкільному віці дитина засвоює правила поведінки і вчиться оцінювати власні вчинки та дії оточуючих крізь призму моральних норм, що формуються у спілкуванні з дорослими. Саме цей період є найважливішим для навчання правилам поведінки і безпеки в мережі. При цьому слід пам’ятати, що, незважаючи на знання певних правил, діти можуть порушувати їх, тому необхідність батьківського контролю для дітей молодшого віку дуже висока. Маленькі діти повинні виходити в інтернет лише під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога в навігації під час пошуку сайтів і при спілкуванні. Для підвищення онлайн безпеки Вашої дитини:

• створіть список вибраного з адресами перевірених сайтів;

• навчіть дитину правилам конфіденційності і поведінки в мережі;

• роз’ясніть дитині те, для чого і як правильно створювати ніки.

Придумайте разом з дитиною нік, у якому не міститься особиста інформація про неї, і безпечний пароль;

•розкажіть дитині, що в мережі люди можуть видавати себе за кого завгодно, тому слід ставитися обережно до нових віртуальних знайомих і в жодному разі не повідомляти їм будь-яку особисту інформацію;

• використовуйте пошукові сервіси, призначені спеціально для дітей;

• створіть спеціальне робоче середовище для дитини з обмеженим списком дозволених сайтів;

• використовуйте спеціальне сучасне програмне забезпечення для контролю ресурсів, що відвідує ваша дитина;

• користуйтесь програмами батьківського контролю;

• користуйтесь інформаційними фільтрами;

• використовуйте засоби блокування небажаного контенту;

• застосовуйте функції блокування вікон, що спливають;

• виключіть можливість використання дитиною служб миттєвого обміну повідомленнями, електронної пошти та чатів;

• не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами для взаємодії з товаришами по мережевим іграм;

• навчайте дитину відрізняти правду від брехні;

• проявляти зацікавленість до віртуального життя дитини і не ігноріруйте запитання, що вона ставить. якщо не знаєте відповідей на якісь запитання, можете спільно пошукати їх в інтернеті;

• хваліть дитину, якщо вона чинить правильно, і спокійно роз'яснювати, що потрібно робити і як себе вести, якщо вона помиляється.

• довірливі стосунки дозволять вам вживати своєчасних заходів у випадку виникнення ситуації, що загрожує безпеці вашої дитини.

ЗУСТРІЧ 1. РАНКОВЕ КОЛО. ТЕМА: "ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ"

ЗУСТРІЧ 2. ЗАСІДАННЯ ІНТЕРВІЗІЙНОЇ ГРУПИ. ТЕМА: "Діагностика креативності дорослого".