Безпека.

Європейський Союз спільно з Міжнародною організацією з міграції (МОМ), Міністерство соціальної політики України запустили всеукраїнську комунікаційну кампанію, присвячену безпеці внутрішньо переміщених осіб. Станом на кінець квітня таких було 7,7 мільйона. Очевидно, їхня кількість зростатиме.

Мета кампанії – привернути увагу людей до ймовірних ризиків, пов’язаних з переїздом з охоплених війною регіонів, пояснити основні правила безпеки під час пошуку житла, транспорту, роботи. Адже надзвичайна уразливість людей може призводити до різних форм шахрайства та експлуатації, і навіть до випадків торгівлі людьми.

У рамках кампанії розроблено низку інформаційних матеріалів, які допоможуть внутрішньо переміщеним особам уникати цих ризиків. Організатори закликають пам’ятати про 5 маркерів безпеки – правил, яких слід дотримуватися у різних ситуаціях.

Документи. Надавайте документи лише офіційним особам. Заздалегідь зробіть та збережіть копії найважливіших документів, у тому числі онлайн.

Транспорт. Знайте, куди їдете, та повідомте про поїздку рідних чи друзів. Не сідайте в авто до незнайомих чи підозрілих людей. Вишліть рідним чи друзям номер транспортного засобу, яким пересуваєтеся.

Допомога. Приймайте допомогу лише від людей та організацій, що заслуговують на довіру.

Спілкування. Не віддавайте нікому мобільний телефон чи інші засоби зв’язку. Будьте обачними та обережними при спілкуванні з незнайомцями.

Зв’язок. Підтримуйте постійний зв’язок із рідними, друзями, колегами. Повідомляйте про будь-які зміни свого маршруту, місця проживання чи роботи. Домовтеся з ними про кодове слово або фразу, які повідомлять, що ви в небезпеці.

Довідник у разі надзвичайної ситуації або війни:

https://drive.google.com/file/d/1OpC0dzG1wgYpjtQt3pEYmIIzou_YD-GL/view

Як уберегти дитину від мін та вибухівки

Ще у перші дні війни Національна поліція України попередила про виявлення на території нашої країни протипіхотних мін, так званих метеликів. Вони невеликі, пластмасові, бувають яскравого кольору – через це діти можуть сприймати їх за іграшку. Також ворог розкидає реальні дитячі іграшки, смартфони та інші цінні речі, начинені смертельно небезпечною вибухівкою.

Крім того, існує ризик замінувань. Причому не лише у зонах бойових дій чи на окупованих територіях, але й вздовж евакуаційних шляхів. Дізнайтеся, як вберегти дитину від мін та вибухівки.

1. Покажіть дитині фото мін-метеликів та упевніться в тому, що вона запам’ятала, як вони виглядають.

2. Введіть правило: не чіпати сторонні предмети (особливо якщо вони лежать без нагляду і виглядають покинутими). Поясніть дітям, як важливо бути пильними і не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Домовтеся з дитиною: у разі, якщо вона помітить щось підозріле, вона має негайно повідомити про це вам або комусь з інших дорослих. Поясніть їй, що ні в якому разі не можна не тільки чіпати ці предмети, а й наближатися до них чи кидати в них чимось. Вибухівкою може бути начинена навіть «звичайнісінька» на вигляд кулькова ручка. Ви можете сказати дитині так: «Зараз усі допомагають Збройним Силам України, тож всі мають бути пильними. Якщо побачиш якісь покинуті речі або щось дивне – скажи мені, я дуже сподіваюся на твою уважність».

3. Оминайте зелені насадження, пустирі, розвалини, покинуті домівки тощо. Якщо, рухаючись по евакуаційному шляху, ви робите зупинку, не заходьте на узбіччя (навіть у туалет) і не дозволяйте забігати на узбіччя дітям.

4. Розкажіть дітям про ознаки замінованих територій і попросіть її повідомляти вам, якщо таке побачить. Це можуть бути сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також з написом: «УВАГА, МІНИ!», «DANGER MINES!», «ВНИМАНИЕ, МИНЫ!». Водночас заміновані ділянки можуть не мати ніяких позначок. Тому поясніть дітям, що необхідно уникати й ділянок, які перелічені у попередньому пункті.

5. Що робити, якщо дитина опинилася на замінованій ділянці?

Не намагайтеся самостійно дістатися до дитини, аби звільнити її. Є великий ризик того, що ви можете підірватися самі на очах у дитини або погубити і себе, і її. Негайно зателефонуйте 101. До прибуття рятувальників заспокоюйте дитину голосом з того місця, де ви стоїте.

Якщо ваше місто / село знаходиться під окупацією або в ньому відбувалися бойові дії, не дозволяйте дитині пересуватися вулицями самостійно. Навіть якщо це знайомі шляхи, якими дитина у мирний час ходила сама. Поясніть дитині, як діяти, якщо вона раптом опинилася на замінованій ділянці, а вас поряд нема. Не можна намагатися вийти самостійно, потрібно залишатися на місці нерухомо і голосно кликати по допомогу. У крайньому разі, якщо поряд нікого немає, потрібно йти назад повільно і обережно, максимально точно наступаючи на власні сліди.

6. Про виявлення будь-яких підозрілих знахідок Центр громадського здоровʼя рекомендує негайно сповіщати органи влади. Це може бути поліція (телефон 102), пожежна служба (телефон 101), ДСНС або ТрО. Надайте фахівцям максимально вичерпну інформацію про підозрілий предмет: його опис, місце розташування, дату й час виявлення. Якщо є можливість, дочекайтеся прибуття рятувальників, спостерігаючи за підозрілим предметом з безпечної відстані та попереджаючи про небезпеку оточуючих.

Як діяти у випадках:

Раптовий артобстріл.

Якщо ви почули свист снаряда (він схожий більше на шурхіт), а через 2-3 секунди – вибух, одразу падайте на землю. Не панікуйте: вже те, що ви чуєте сам звук польоту, означає, що снаряд пролетів достатньо далеко від вас, а ті секунди перед вибухом лише підтвердили досить безпечну відстань. Однак наступний снаряд може впасти ближче до вас, тому замість самозаспокоєння швидко й уважно озирніться довкола: де можна заховатися надійніше? В разі, якщо обстріл застав вас у маршрутці, тролейбусі чи трамваї слід негайно зупинити транспорт, відбігти від дороги у напрямку від будинків і споруд, і лягти на землю. Роззирніться і очима пошукайте більш надійного сховку неподалік. Перебігати слід короткими швидкими кидками одразу після наступного вибуху. Якщо перші вибухи застали вас у дорозі на власному автомобілі не розраховуйте, що на авто ви зможете швидко втікти від обстрілу: ви ніколи не будете знати, в який бік перенесеться вогонь і чи не почнеться далі обстріл, скажімо, з мінометів. Окрім того, бензобак вашого авто додає небезпечного ризику обгоріти. Тому знов таки негайно зупиняйте машину і якнайшвидше шукайте укриття.

Не підходять для укриття такі місця:

- під’їзди будь-яких будинків, навіть невеличкі прибудовки. Від багатоповерхових / багатоквартирних будинків взагалі слід відбігти хоча б метрів на 30-50;

- місця під різною технікою (скажімо, під вантажівкою чи під автобусом);

- звичайні ЖЕКівські підвали будинків. Вони зовсім не пристосовані для укриття в часи авіанальотів чи ракетно-артилерійських обстрілів (йдеться про слабке перекриття, відсутність запасних виходів, вентиляції тощо). Є великий ризик опинитися під масивними завалами. Захаращеня таких підвалів тягне за собою ризик моментальної пожежі або задимленості.

В жодному разі не слід ховатися назовні під стінами сучасних будинків! Теперішні бетонні „коробки” не мають щонайменшого запасу міцності і легко розсипаються (чи „складаються”) не тільки від прямого попадання, а й навіть від сильної вибухової хвилі: є великий ризик обвалів та завалів. Не можна також ховатися під стінами офісів та магазинів! Від вибухової хвилі згори буде падати багато скла. Це не менш небезпечно, ніж металеві уламки снарядів. Інколи люди інстинктивно ховаються серед будь-яких штабелів, у місцях, заставлених контейнерами, захаращених ящиками, будматеріалами тощо (спрацьовує підсвідомий рефлекс: заховатися так, щоб не бачити нічого). Ця помилка небезпечна тим, що навколо вас можуть бути легкозаймисті предмети й речовини: виникає ризик опинитися серед раптової пожежі. Вибух бомби чи снаряду у воді навіть на значній відстані є дуже небезпечним: сильний гідроудар і, як наслідок, важка контузія.

Можна заховатися в таких місцях:

- у спеціально обладнаному бомбосховищі. Від звичайного ЖЕКівського підвалу справжнє бомбосховище відрізняється товстим надійним перекриттям над головою, системою вентиляції та наявністю двох (і більше) виходів на поверхню;

- у підземному переході;

- в метро;

- в будь-якій канаві, траншеї чи ямі; В найгіршому разі, коли в полі зору нема укриття куди можна перебігти одним швидким кидком - просто лягайте на землю і лежіть, закривши голову руками! Переважна більшість снарядів та бомб розриваються у верхньому шарі ґрунту чи асфальту, тож осколки в момент вибуху розлітаються на висоті щонайменше 30-50 см над поверхнею. Отже загальне правило: ваше укриття має бути хоч мінімально заглибленим і, разом з тим, має знаходитися подалі від споруд, які можуть обвалитися на вас зверху при в прямому попаданні, або можуть спалахнути. Ідеальний захист дає траншея чи канава (подібна до окопу) завглибшки 1-2 метри, на відкритому місці. Заховавшись в укритті, лягайте і обхопіть голову руками. Трохи відкрийте рота – це вбереже від контузії при близькому розриві снаряду чи бомби. Не панікуйте. Займіть свою психіку чимось. Можна рахувати вибухи. Знайте, що максимум після 100-го вибуху обстріл точно закінчиться. Можна спробувати подумки рахувати хвилини. По-перше - це відволікає, по-друге, так ви зможете орієнтуватися в ситуації: артилерійський обстріл не триває вічно, щонайбільше – двадцять хвилин, авіаналіт – значно менше. В наші часи не буває довгих бомбардувань, великі групи бомбардувальників не застосовуються. Після закінчення обстрілу (бомбардування), покидаючи місце схову не давайте собі розслабитися. Тепер вся ваша увага має бути сконцентрованою собі під ноги! Не піднімайте з землі жодних незнайомих вам предметів! Авіабомба, ракета чи снаряд могли бути касетними! Бойові елементи часто не розриваються при падінні, але можуть вибухнути пізніше, в руках від найменшого руху чи дотику. Вся увага – дітям і підліткам: не дайте їм підняти будь-що з-під ніг! Укриття простішого типу - це споруди для укриття від уламків зруйнованих будинків, удар-ної хвилі вибуху. До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудовані щілини, а також підвали і інші заглиблені приміщення, які пристосовані для захисту людей. У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Це найбільш масові захисні споруди, що можуть бути збудовані населенням у найкоротший термін. Щілини викопуються в ґрунті у вигляді вузьких ровів з зломами в плані під кутом 90÷120°. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість цілин приймається від 10 до 50 чоловік. В щілинах місткістю до 25 чоловік робиться один вхід, а при більшій місткості два входи. Перекриття і крутості щілини повинні витримувати навантаження від ваги ґрунтової засипки товщиною 50÷60 см, бокового навантаження ґрунту і дії ударної хвилі на поверхні землі 0,51 кгс/см². Матеріали для настилу перекриття і одягу крутизни щілин: ліс круглий, пиломате-ріали, залізобетонні вироби та інші. Щілини будують відкритими і перекритими. Перекрита щілина захищає: надійно захищає від осколкових і кулькових бомб, від запалю-вальних засобів. Відкрита щілина - це зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15 метрів. Глибина її - 1,8 - 2,0 м; ширина: зверху - 1,1-1,3 м, на дні - 0,8 м. Будівництво щілини починається з розмітки і трасування, тобто визначення її плану на місцевості. Копають спочатку на ширину дна. В міру заглиблення поступово підрівнюють крутизну, доводячи до потрібних параметрів. Стінки (крутизну) щілини укріплюють дошками, жердинами, очеретом, іншими наявними матеріалами. Викопуються в ґрунті у вигляді вузьких ровів з зломами в плані під кутом 90÷120°. Коли є час і в разі потреби, щілину перекривають колодами, шпалами або малогабаритними залізобетонними плитами. Зверху покриття влаштовують шар гідроізоляції з толю, руберойду, хлорвінілової плівки або утрамбовують шар глини і насипають шар ґрунту товщиною 50-60 см. У перекритій щілині роблять вхід з однієї або двох сторін з дверима і тамбуром. Для вентиляції встановлюють витяжну коробку. Нормальна місткість щілини - 10-15 чоловік. Підвали та інші заглиблені і підземні приміщення і споруди, які пристосовуються під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з огороджуючими конструкціями із не горючих матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги).

Алгоритм дій при виявленні ВНП:

Для батьків:

- Треба пояснити дітям, що не лише боєприпаси, а й інші зовні «безпечні» незнайомі речі можуть бути вибухонебезпечними. Вони можуть бути самих різних форм та кольору. Навіть іграшка, коробка з-під цукерок тощо, можуть виявитися замаскованою вибухівкою.

- Необхідно розповідати дітям, що не можна наближатися до незнайомих речей (навіть іграшок), а тим більше не чіпати жодні чужі предмети.

- Дитина повинна знати, що відходити від даного місця необхідно у напрямку звідки прийшов, а також слід повідомити про небезпечну знахідку дорослих.

- Не знімати знахідку на телефон.

- Головне правило – якщо це не твоя річ, не чіпай її!

Чого НЕ робити, при виявлені боєприпасів, мін або підозрілих предметів: категорично забороняється:

Що робити, якщо ви виявили підозрілий або вибухонебезпечний предмет

Як повідомляли, у ГО «Асоціація саперів України» зазначають, що загалом різними видами мін в Україні забруднено більше 82 тисяч квадратних кілометрів території. Російські окупанти застосовують протипіхотні міни ПОМ-3 «Медальйон». Мінують наші території дистанційно. Випадки використання такої зброї зафіксовані, зокрема, в Харківській області. Протипіхотна осколкова міна ПОМ-3 «Медальйон» має сейсмічний датчик цілі, що реагує на амплітуду кроків. Міна «підстрибує» на висоту близько 1,5 метра і тоді вибухає, вбиваючи ще більше жертв.

Безпека дітей під час війни

Сьогоднішня ситуація в країні є дуже стресовою для дітей: постійні сирени, вибухи, знервовані дорослі, військові зі зброєю і, навіть, втрата батьків та рідних. Багато дітей під впливом таких умов мають емоційні зриви, починають істерики, не завжди усвідомлюють свою поведінку.

Безперечно, що в умовах надзвичайних ситуацій внаслідок ведення бойових дійдорослим хочеться знати як це впливає на дітей. Але слід пам’ятати, що не можна тиснути на дитину, змушуючи її розповідати в деталях, як вона себе почуває.

Водночас дуже важливов доступній формі пояснити дитині, що таке війна і як себе слід убезпечувати. Зокрема, необхідно «відпрацювати» поведінку під час воєнних дій: пояснити необхідність миттєвого виконання ваших команд; скласти разом з дитиною «тривожну валізку», пояснити їй, що де знаходиться і для чого потрібне; якщо дитина залишається вдома сама, навчити її алгоритму дій під час повітряної тривоги.

Не слід забувати й про ризик замінувань, причому не лише в зонах безпосередніх бойових дій чи на окупованих територіях. Тому дитину необхідно проінформувати, як поводити себе на вулиці, якщо вона побачила іграшку, невідомий предмет або незвичну річ.

Сучасні діти маютьдоступ до різноманітних ґаджетів та мережі інтернет, тому зловмисники користуються їх віковою наївністю. Відповідно, слідпопередити юних користувачів про те, що не можна ділитись ні з ким особистою інформацією (про місце проживання, чи сама вдома і т. і.); надсилати на прохання фото техніки чи об’єктів;переходити за пропонованими посиланнями; приєднуватися до груп чи квестів у соцмережах тощо.

Бережімо своїх дітей, адже вони – майбутнє української нації!